Діти з агресивністю
Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності в дитині – виявляти до
неї любов. Агресивна реакція – це реакція боротьби. Вона складається з
незадоволеності, протесту, виникає при спробі дитини змінити становище
речей. Розпач, роздратування, жаль, нетерпіння дорослі виражають куди
драматичніше і переконливіше, ніж любов, тому, якщо дитина бачить у
дорослих людей, що більш-менш регулярно приглушують любов вона неодмінно
стає злою і агресивною. Якщо дитина була надто розпещена або
заголублена у перші 3-4 роки життя, то її психічний розвиток
сповільнюється, і тоді всяка зміна ставлення до неї викликає агресивні
дії.
Лише одне ласкаве слово може зняти озлоблення дитини. Потрібно що б
вона почувалася прийнятою й улюбленою, потрібно зрозуміти причини
протесту й опору та вилучити їх. Необхідно зняти тривожність, чому
сприяє тепла емоційна атмосфера вдома й у групі, тому що за агресію
стоїть відчуття небезпеки, погрози зовнішнього світу.
Дуже важливо давати вихід агресії. Для цього існують не складні
прийоми: дати змогу дитині люто рвати папір, різати пластилін, робити
необразливі руйнівні дії, що в приступі агресії дитина може робити довго
і з насолодою. Після цього корисні заспокійливі заняття, різні спокійні
ігри (рекомендовано для груп продовженого дня, або ж вдома).
Якщо
обурення дитини постійно приглушується, то воно нагромаджується і
виявляється часто лише у зрілому віці, коли не можливо виявити причини,
тому що агресивність уже виливається в інші форми (дуже часто
хворобливі).
З підвищеною руховою збудливістю
Якщо дитина надмірно рухлива, якщо в неї часто змінюється настрій,
якщо вона страждає на енурез, гризе нігті, смокче палець, погано спить –
усе це ознаки нервового напруження.
Причини:
-
несприятлива обстановка в родині, надмірна вимогливість, суворість,
принциповість батьків або інших дорослих, їх брутальність або не
послідовність поведінки;
- грубі родопомічні процедури, родова травма, рані пошкодження головного мозку;
- реакція дітей на заборони бігати, лазити, стрибати, що переходить у тривожний стан, дратівливість.
Окрики, обсмикування, невдоволення і роздратування дорослих в такі
хвилини, спроби втихомирити дитину дають прямо протилежний ефект, тому
що це саме ті заходи, що викликають у дитини бажання рухатись ще більше.
Кращий спосіб – терміново знайти будь-яке заняття, пов'язане з рухом,
гру, що потребує великих фізичних зусиль, тому що надмірною рухливістю
дитина намагається розрядити нервове напруження. У спілкуванні з такими
дітьми сполучіть твердість і послідовність з теплотою і доброзичливістю.
Поради:
У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважити слід лише на силу.
Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати. Це похитне
віру дитини у вас. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама.
Вона може і надалі використовувати вас як прислугу. Не поправляйте
дитину у присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно,
віч-на-віч вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження. Не
читайте дитині нотації і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена
захищатися, прикидатися глухою.
Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.
Немає коментарів:
Дописати коментар